Простите меня русскоязычные,но украинцы обязаны прочитать это.
"Червона шапочка"ЧЕРВОНА ШАПОЧКА
(Стара казка на новый лад)
В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ставненька1. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. .Верхню — розписаний незрозумілими гаслами бала¬хон. На голові хвацько2 сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою. Одного разу мама каже Червоній Шапочці:
— Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі". Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона стала. Нездужає.
Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.
—Тільки спіши, — каже мати, — поки сонечко високо.
Червона Шапочка пішла.
Ставненька — висока, струнка, з красивою поставою.
Хвацько — тут: задерикувато, виклично.
Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ. Випила вино. З'їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Засмалила смалить і наспівує.
' Ах, эта красная рябина
Среди осенней желтизны.
Я на тебя смотрю, любимый,
Теперь уже со стороны.
Як тут з кущів виходить.Вовк! Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.
— А-а-а! — гаркнув. — Червона Шапочка! Попалась! Зараз тебе з'їм.
Червона Шапочка озирнулася. Цвикнула1 через густо напомаджену губу.
— Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила.
Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тю¬тюну. Вовк очманів. Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:
— Поїхали!
— Куди? — перелякався Вовк.
— Куди-небудь! — пришпорила боки Вовка дерев'яними підошвами своїх стукалок. I той рвонув.
Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку. Вранці під'їхала до бабусиної хати, Зайшла у світлицю:
— Чао предкам!
— Дитино рідна! — сплеснула в долоні бабуся. — А ти де в
таку рань тут узялася?
— Ша! — приклала пальця до вуст Червона Шапочка. — Якщо маман питатиме, де я була, скажеш, у тебе ночувала.
— Господь з тобою, дитино! А ти хіба не з дому?..
— Дай щось пошамати2! — сказала Червона Шапочка, викаблучуючись перед дзеркалом.
— Нема, дитино, — каже бабуся. — Бо я хворіла.
— Давай бабки. Пошлю Вовка, принесе зараз.
Бабуся витріщилася на внучку.
— Гроші давай! — хрипко пояснила Червона Шапочка.
Бабуся тремтячими руками дістала вузлика. Розв'язала.
Подала Червоній Шапочці свою пенсію.
— На. Нема більше.
— Тоді я тебе з'їм! — налякала Червона Шапочка.
Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець. Ди¬виться, біля хати лежить загнаний Вовк, язика висолопивши і хвоста відкинувши. А з хати доноситься схлипування бабусі: - Не маю, внученько! Їй-Богу, більше не маю!..
Мисливець вскочив у хату. Напоготові рушницю тримає.
- Хто тут бабусю ображае? Червона Шапочка криво осміхнулася
— А ти у родинні справи не вмішуйся!! Браконьер нещасний!
Ось напишу на тебе, скаргу, щоти вбив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до мене. Тоді закукурікаєш…
Мисливець був сміливий. Ніколи не тремтів перед найстращнішим звіром. А тут жилки в нього затрусилися1. Він згадав свою жінку молоду. Діточок білозубих. I, знітившись, почав задкувати до виходу.
Що далі діялося у бабусиній хаті, ніхто не знає. Бо свідків не було. Тільки десь під полудень з хати вийшла Червона Ша¬почка. 3 набитим вузликом на спині. I зникла в лісі.
Де вона блукає, досі ніхто не знає.
Може,' стрінеться вам принагідно. То сповістіть хоча б її маму. Бо побивається, руки ламає, де її чадо неповнолітнє, не знає
Любимые мои,скажите пожалуйста свое мнение.Это сказка напечатана в учебнике 8 класса по украинской литературе.
Євген Дудар "Червона шапочка"
Простите меня русскоязычные,но украинцы обязаны прочитать это.
"Червона шапочка"
Любимые мои,скажите пожалуйста свое мнение.Это сказка напечатана в учебнике 8 класса по украинской литературе.
"Червона шапочка"
Любимые мои,скажите пожалуйста свое мнение.Это сказка напечатана в учебнике 8 класса по украинской литературе.